Проводжала мати сина у солдати. (2)
Молоду невістку — в поле жито жати.

Жала вона, жала, жала, вижинала, (2)
Доки окрай поля тополею стала.

Прийшов син до хати, став матір питати: (2)
"Де моя дружина, чом не йде стрічати?"

"Не питайся, сину, де твоя дружина. (2)
Візьми сокирину — зрубай тополину".

Перший раз ударив — та й заголосила. (2)
Другий раз ударив — вона попросила:

"Не рубай тополю, бо я твоя доля. (2)
Розгорни листочок — в ньому твій синочок".


Повернутися


Hosted by uCoz