НАВСЬКИИ ВЕЛИКДЕНЬ

Котилась,ген,голова,
У голові гарцювався леґінь,
В руках у легіня трут і кремінь,
Навколо вже палає трава.
Над головою - іржавий дзвін,
В очах у неї - країна болі,
І в тій країні пови волі жнуть
Перезрілий полин.
Піє в мороці стоголосий птах,
Як звіє морок - то сам зітліє
І власним тліном міста покриє,
Та й спочине в степах.
Силою долі,
Великоднем,
Красно вінчались
Біль із Вогнем.
Навколо Болі
Вінчаної
Цвинтарем диким
Грають вогні.
Котилась голова повз ті вогні.
Заблукали вогні та й під самі зорі.
І в тому наче веселому горі -
Плач світами.
Скривдженого дня
Не зріє світом вже голова,
Не піє птах - нині спочиває.
Тліном проміння грає -
Світає.
Силою долі,
Великоднем,
Красно вінчались
Біль із Вогнем.
Навколо Болі
В чистому полі -
Древньому лоні -
Світає.


Повернутися
Hosted by uCoz