ПТАХА НА ЙМЕННЯ
NАСНТIGAL


Мандрував хтось краями
Та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головов
Так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу,
Ті зірки запалали
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога
Пролягала лугами.
Я йшов і шукав
Хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв
За моїми плечима.
Він спокійно стояв
І дивився на мене
Скляними очима.
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо
Гверову сталь.
Я ж на прохання мами
Ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко
Співав Nаhtingal!
Дай мені руку,
Кличе славна дорога.
Ми підемо по ній
У навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв
На суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо
Гверову сталь.
Я ж на прохання мами
Ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент
Розривав Nаhtingal!


Повернутися
Hosted by uCoz