я н≥коли н≥ про що не запитував
н≥ в тиш≥, н≥ в грому, ¤к≥ жили з≥ мною поруч
я мовчки жив,
¤ мовчки м≥ркував, ск≥льки ж то кисню
даЇ щодн¤ те дерево, що п≥д в≥кном,
¤кий то вийде ст≥л а чи кушетка
≥з дерева того за к≥лька л≥т.
я мовчки жив,
¤ мовчки м≥ркував,

а вчора вдосв≥та прийшла до мене постать
голосу мойого
≥ до порогу стелилос¤ при н≥й
в≥длунн¤ т≥нню.
“о вона запитала у тиш≥,
що в н≥й заснуло.
“о вона запитала у грому,
що в н≥м збудилось.
ј пот≥м до в≥кна п≥д≥йшла
≥ до дерева мовила:

доброго ранку, зелена пташко,
чи не втомилась ти всеньке л≥то
понад хатою л≥тати?
—¤дь на п≥дв≥конн¤,
¤ пшона тоб≥ винесу,
зелена пташко.


ѕовернутис¤

Hosted by uCoz