ВДОСВІТА

Ми вийшли з ночі не озираючись
на кінчиках наших пальців
ще не прокинулось здивування і ми
безшелесними руками торкаємось
всього що довкола

ще на кінчиках наших пальців
не прокинулось запитання

чи справді ми такі які ніколи
не озиратимуться

вже сходяться звідусіль наші тіні
які теж ніколи не озиратимуться
ми відчуваємо що із ночі нам
у спину дивляться дві сумні
заплакані зорі

але ми не озираємось

під звуки парадних маршів
безшелесне крокуємо вулицею

ми ще не думаємо про те чому
ці марші звучать зовсім так
як колискові


Повернутися

Hosted by uCoz