ћо¤ задихана коридо,
м≥й кол≥зейний чорний дню,
твоњ дива ридають ридма,
бо з них злагоджують меню.

ѓх на руках навчать ходити
≥ танцювати на шнурку-
в догоду хтивим ерудитам,
юрб≥ цин≥чн≥й до смаку.

яка хвилюЇтьс¤ у норму:
то драматично поз≥ха,
то грима в стелю бутафорне
своњм премудрим Ђха-ха-хаї.

ћ≥й чорний дню, м≥й кол≥зею
на гран≥ тьми ≥ пустоти...
„и, може, сов≥сть до музею,
поки не п≥зно, в≥днести?!

Ѕо то таке вже арх≥древнЇ,
¤к ≥ пергамент, ≥ соха,
тод≥ б ≥ ¤ зум≥в, напевне,
зректи премудре Ђха-ха-хаї.

–¤дочком кожним ≥ абзацом,
≥ кожним всм≥хненим кл≥ше
кричать газети про ерзаци -
ерзаци душ з пап'Ї-маше.

 « трибуни хтось волаЇ Ђбраво!ї
по вс≥х усюдах загуло:
минуле вб'Їм ерзацом слави,
¤кщо там слави не було!

«ам≥сть часу - ерзацгодину,
зам≥сть людей - ерзацлюдину,
а вс≥м крикливим на догоду
ми подамо ерзацсвободу!
≤ дл¤ годитьс¤ ще й пос≥Їм
≥з власних рук ерзацмес≥ю!..

”ра творц¤м ерзац≥в, браво! -
це ж п≥дн≥ме на висоту
≥ синтезовану державу,
≥ синтетичну пустоту.

„ого ж вам ще тод≥ шукати,
чого ж ≥ще запрагне люд -
к≥бернетичного п≥лата
чи синтезованих ≥уд?!
 


ѕовернутис¤

Hosted by uCoz