Ќа виднокол≥ грон¤тьс¤ вже хмари,
сп≥шать громи на в≥че гом≥нке.
“о не пускаймо сн≥в своњх ≥ марень
ув опуст≥ле небо нетривке.

ј вчуймо тишу - змучену ≥ теплу,
≥ упад≥м на землю спраглу ниць.
Ѕлагослов≥м дощу блакитн≥ стебла,
благослов≥м хвилинн≥сть блискавиць.

Ѕлагослов≥м др≥мотний гом≥н в≥ча,
благослов≥м ≥ шепоти ≥ гр≥м...
“од≥ погл¤ньмо одне одному у в≥ч≥
≥ у з≥ниц≥ блискавку злов≥м.


ѕовернутис¤

Hosted by uCoz