в≥длунн¤ дзеркала
н≥чого не знаЇ про дзеркало
н≥чого не знаЇ про себе

але воно про л≥то знаЇ
≥ про нього розказуЇ

воно маЇ дв≥ стежки
б≥лу ≥ чорну
воно завжди б≥лою ходить
≥ розказуЇ
що на груш≥ виросли груш≥
≥ впали в траву
а на верб≥
груш не виросло а вир≥с лелека
≥ впав за обр≥й

прийде в≥д матер≥ дивний л≥тн≥й сон
≥з сапою в руках ≥ всю б≥лу стежку
пересапаЇ

≥ тод≥ вже в≥длунн¤
самотньо сид≥тиме-б≥л¤ дзеркала
бо чорною стежкою
ходити
страшно


ѕовернутис¤

Hosted by uCoz