так спроквола надходить
найтемн≥ша на св≥т≥ н≥ч
≥ заступаЇ одним-Їдине моЇ в≥кно

≥ заступаЇ зеленими очима
заступаЇ червону потоптану траву
що здавалась мен≥ птахом п≥дстреленим
а птах той н≥¤к злет≥ти не м≥г

н≥ч заступаЇ руками всохле дерево
≥ заступаЇ вустами палюче сонце
≥ заступаЇ розважливими словами
¤кусь дуже сумну мелод≥ю

≥ ¤ вже н≥чого кр≥м тоњ ноч≥ не бачу

а т≥льки чую ¤к десь далеко-далеко
поза њњ очима
поза њњ руками
поза њњ вустами
раптом залопоче крилами червона трава
≥ довго л≥таЇ над нами


ѕовернутис¤

Hosted by uCoz