¬асиль —“”—

* * *

—идимо б≥л¤ погаслого вогнища,
перетрушуЇмо в долон¤х поп≥л,
розтираЇмо витухл≥ геть вуглини:
а що ¤к зажевр≥Ї раптом жар?
“ут темно ≥ темно там ≥ ще дал≥ темно,
але жар н≥би жевр≥Ї.
ќсь в≥н! задумано каже друг,
оч≥ його туман≥ють страхом.
Ѕачу, в≥дказую скорбно другов≥,
придивл¤ючись до н≥чних св≥тл¤чк≥в.
—идимо б≥л¤ погаслого вогнища Ч
стол≥тт¤, друге, третЇ,
жар не стухаЇ, не гасне.
“акщо друг, коли нев≥ра його нестерпна,
називаЇ купину в≥чним вогнем
≥ просить с≥рника,
щоб запалити цигарку.

***

Hosted by uCoz