Наливаймо, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб кулі минали,
Щоб шаблі не брали
Голівоньки наші.

Бо козацька доля
Як у полі рута,
Січена дощами,
Хрещена громами,
Ще й вітрами гнута.

Як лелечій клекіт
Козакова вдача,
Вигукнеться сміхом,
Вигукнеться щирим,
а відлунить плачем.

Наливаймо, браття,
Наберімось сили,
Доки до схід сонця,
Доки до схід сонця
Сурма не сурмила.



Повернутися
Hosted by uCoz